Курсовая работа "Інноваційно-інвестиційна політика, проблеми її реалізації в Україні"

Название:
Інноваційно-інвестиційна політика, проблеми її реалізації в Україні
Тип работы:
курсовая работа
Тег:
Размер:
139,1 K
33
Скачать
Проблеми поєднання фінансово-економічних і адміністративних механізмів в реалізації інноваційно-інвестиційної політики. Накопичення інвестиційного потенціалу та масова заміна й модернізація основних засобів виробництва. Ефективність інноваційної політики.

Краткое сожержание материала:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Інститут державної служби та місцевого самоврядування

Кафедра економічної політики

РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Державні фінанси і бюджетний процес»

Київ 2013

Зміст

Вступ

Інноваційно-інвестиційна політика, проблеми її реалізації в Україні

Висновки

Література

Вступ

інноваційна інвестиційна політика

Сучасний стан економіки України доводить, що питання посилення інвестиційної та інноваційної активності регіонів, накопичення інвестиційного потенціалу та масової заміни й модернізації основних засобів виробництва продовжують залишатися найважливішими.

У цьому важлива роль належить державі, оскільки інвестиційно-інноваційну політику та механізми її реалізації визначають органи державної влади на основі аналізу соціально-економічної ситуації в країні.

На сьогоднішній день в Україні відсутній необхідний досвід самостійної фінансової і грошово-кредитної підтримки значних і системних нововведень, не налагоджена відповідна ринковим умовам взаємодія між суб'єктами господарювання, що зумовило незадовільну реалізацію інвестиційної і структурно-інноваційної політики. Тому у нашій країні має бути розроблений адекватний сьогоденню фінансовий механізм інвестиційно-інноваційного розвитку вітчизняної економіки.

Серед ключових чинників, які забезпечують конкурентоспроможність економіки будь-якої країни, визначальними є наявність таких конкурентних переваг, як ефективність інноваційної політики, рівень технологій, ефективність використання ресурсів, рівень розвитку інституціонального середовища та пріоритетність розвитку науки. Аналіз основних індикаторів конкурентоспроможності української економіки свідчить про відсутність позитивних зрушень у цій сфері та незадовільні умови для формування конкурентних переваг. Означене вище підтверджує нагальну потребу в формуванні та впровадженні ефективного механізму регулювання інноваційної діяльності. Реалізація системної, послідовної політики в інноваційній сфері, спрямованої на активізацію інноваційних процесів, може забезпечити значний ефект, який виявлятиметься у всіх сферах суспільного життя та забезпечить високі показники соціально-економічного розвитку країни, сприятиме утвердженню конкурентних переваг, оновленню національної економіки та її виходу з кризи.

Інноваційно-інвестиційна політика, проблеми її реалізації в Україні

Теорія інвестицій і теорія інновацій пройшли складний шлях від відображення відповідних аспектів економічної діяльності на мікрорівні (підприємства) та макрорівні (держава) до аналізу цих складових діяльності різних суб'єктів економіки як взаємопов'язаних елементів складної системи, що забезпечується певним набором інституціональних факторів.

Перші спроби осмислення й обгрунтування доцільності застосування інвестиційної політики як інструменту впливу на зростання обсягів капіталу були здійснені у працях засновників класичної економічної теорії А.Сміта та Д.Рікардо. У працях економістів “нової хвилі” (Дж.Мілля, Ж.-Б.Сея, Ф.Бастіа, Т.Мальтуса) були поглиблені уявлення щодо сутності інвестицій і вперше сформульовані параметри інвестиційної моделі розвитку економіки. Представники неокласичної теорії (Дж.Б.Кларк, Л.Вальрас, А.Маршалл, Д.Гобсон, А.Пігу, Р.Хутрі) основну увагу в своїх дослідженнях зосередили на мікроекономічному інвестиційному аналізі. Слід зауважити, що в межах неокласичної теорії технології завжди розглядались як екзогенний фактор і тому категорії інновації та технічного прогресу ніколи не вважалися центральними.

Проблема формування фінансового механізму макроекономічного розвитку у вітчизняній і зарубіжній літературі висвітлена досить широко. Наукові праці В.М. Гейця, Л.І. Дмитриченко, І.О. Лютого, А.А. Чухна, Ф. Мишкіна, П. Роуза, Дж. Сінкі, М. Фрідмена та інших присвячені різноманітним аспектам зазначеної проблеми.

Економісти досліджували особливості застосування фіскальних або грошово-кредитних інструментів з метою регулювання економічних процесів. Проте в їх роботах практично не досліджувалася проблема створення та реалізації ефективного фінансового механізму регулювання інноваційних процесів у національній економіці.

Основоположником інноваційної теорії економічного розвитку вважають Й.Шумпетера, який увів у науковий обіг категорію інновація. Американський економіст І.Фішер трактував інновації як могутній чинник інвестицій. Дж.М.Кейнс також підтримував теорії інноваційного розвитку.

Кейнсіанські підходи були суттєво поглиблені в теоріях представників “неокейнсіанської школи” (Е.Хансена, Р.Харрода, Дж.Хікса), головним змістом яких стала проблема формування моделей інвестиційного регулювання забезпечення економічної рівноваги, виявлення зв'язків між інноваційними інвестиціями та економічними змінами [43; 118].

У 50-60-х роках посилився інтерес до використання математичних методів в економічному аналізі. Зокрема, в працях Т.Ховельмо робилися спроби уточнити і зробити обгрунтованим дослідження умов мультипліка-ційного ефекту інвестицій. Суть цього ефекту полягає в тому, що зростання обсягу інвестицій викликає збільшення додаткової інноваційної вартості. Також звертають на себе увагу ті праці, в яких аналізуються механізми стимулювання інноваційних процесів з домінуванням фінансових і грошово-кредитних методів економічної політики (М. Фрідмен, В.Ойкен, Л.Ерхард, Ф.Хаєк).

У 80-ті роки на передній план висувається концепція національних інноваційних систем, яка розроблялася практично одночасно великою групою авторів. Лідерами цього напряму стали Б.Лундвалл, К.Фрімен, Р.Нельсон.

Сучасні неокласичні доктрини міжнародного руху капіталів (Е.Хекшера, Б.Оліна, П.Самуельсона, Дж.Флемінга, Р.Манделла) передбачають активний вплив держави на національні та міжнародні макроекономічні взаємозв'язки і розглядають монетарну політику та рух інвестицій як інструмент впливу на інноваційні процеси. П.Бріджмен, Р.Коуз, Р.Капелюшников робили акцент на інституціональному контексті інвестиційної та інноваційної діяльності.

Окремі аспекти щодо активізації інвестиційно-інноваційних процесів в Україні досліджені сучасними вітчизняними економістами. Цим науковим проблемам присвячені праці О.Амоші, Ю.Бажала, В.Базилевича, Л.Безчасного, І.Бланка, З.Варналія, О.Власюка, А.Гальчинського, А.Гриценка, В.Гейця, Б.Губського, А.Задої, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, М.Крупки, П.Єщенка, І.Лукінова, В.Мандибури, В.Савчука А.Чухна, М.Чумаченка, Ю.Пахомова, А.Пересади та інших вчених. Ці роботи є значним внеском у розвиток економічної теорії. Складні проблеми інноваційної діяльності в умовах трансформації інвестиційних відносин у перехідній економіці Росії досліджено, зокрема, у працях Л.Абалкіна, В.Барда, Е.А.Брагіна, С.Глазьєва, А.Ілларіонова, Д.Львова, В.Маневича, Я.Урінсона [22; 38].

Вплив інноваційної політики на розвиток економіки регіону вивчає З.Р. Костак, який зосереджує увагу на розмежуванні засобів регіонального регулювання інноваційної діяльності на макро- та мікроінструменти.

Л.О Птащенко та О.М. Кущик окреслюють й аналізують основні проблеми державного регулювання інноваційної діяльності в Україні. Досліджуючи теоретичні та правові аспекти реалізації інноваційної політики, вони зазначають, що формування інноваційної моделі розвитку регіонів потребує створення та ефективного функціонування інноваційної інфраструктури.

На необхідності розробити дієвий механізм реалізації політики інноваційного розвитку регіону наголошує О.Б. Жихор [18; 112]. У своїх дослідженнях він підкреслює важливість створення в Україні єдиного органу виконавчої влади для ведення виваженої державної регіональної політики. Актуальність цієї проблематики та її значущість підтверджують необхідність розроблення дієвого механізму реалізації інноваційної політики та стимулювання інноваційної діяльності як на загально-державному, так і на регіональному рівні, що і зумовило вибір теми дослідження.

В той же час, в сучасній українській економічній літературі практично відсутні роботи, в яких би досліджувалися інвестиційно-інноваційні відносини як інтегрована система економічного моделювання, орієнтована на постіндустріальні параметри, критерії та детермінанти. Крім того, негативно впливає на функціонування інвестиційно-інноваційної системи невизначеність та нечіткість окремих підходів до пізнання сфери інвестиційно-інноваційних відносин.

Розвиток економіки країни безпосередньо пов'язаний з формуванням ефективної державної інноваційної політики, її реалізація передбачає визначення пріоритетів і концептуальних засад інноваційного розвитку країни, формування нормативно-правової бази щодо відносин між державними інституціями та активними суб'єктами підприємницької діяльності, використання прямих і опосередкованих методів регулювання інноваційної діяльності з метою її активізації, формування і розвитку відповідної інфраструктури.

Особливістю інноваційної політики є те, що вирішення її завдань завжди супроводжується пошуком необхідної інформації, експертними оцінками, суперечливістю результатів, процесом прийняття рішень та розв'язанням проблемних питань.

Інвестиційний політика - комплекс урядових рішень, які визначають основні напрями, джерела та обсяги використання капітальних вкладень в економіку, різні її сфери та галузі [1...